Благодійні обіди біля Автовокзалу.

Ближче до полудня стікаються до місця видачі безхатні та нужденні, нібито притягуються, як магнітом з усіх чотирьох сторін світу.

Бабусі, дідусі, бездомні, біженці, кожен зі своєю історією. Іноді, як побачиш раптом таке неприкрите страждання-мольбу колись прекрасної та ніжної душі, такий біль у лагідних, глибоко зсередини очах, що дивляться, що як ножем тебе полосне. І довго потім вони тобі вдаються з темряви, стукають як у замкнені двері. У твій пристойний дім.

Щоразу проходячи повз чергового безпритульного, ми шукаємо виправдання та відмовки, чому не можемо йому допомогти. Але людина перестає бути людиною тоді, коли з огидою ставиться до того, хто слабший, ніж він. Бездомність це не вибір, а наша спільна проблема. Дякуємо тим, хто не залишається осторонь, багато років підтримує "не популярну" тему, тим самим даючи можливість комусь вижити.🙏